Нарешті настали канікули! Ігор так довго на них чекав. Він мріяв врешті виспатися і більше часу приділяти своєму хобі.

Він охоче почав конструювати невеличкого човника. Тато навіть дозволив йому використовувати його інструменти в майстерні.

Після того, як човен був готовий, Ігор пофарбував його в синій та червоний кольори, і повісив білі вітрила.

З гордістю він вирушив до річки, щоб пустити свій човник у плавання.

Ігор не помітив, як до нього підійшли декілька хлопців.

"Ти сам зробив цю штуку? Ми візьмемо погратися".

Ігор не встиг нічого відповісти, як від удару полетів в очерет. Коли він звідти виліз, то хулігани зникли разом з його дорогоцінним човником.
Дорогою додому Ігореві дуже хотілося плакати.

Минуло декілька тижнів. Одного разу, на вітрині магазину, Ігор побачив свій човен!
"Тату, це мій човен!"
"Ти впевнений?" - запитав його тато.
"Так, я впевнений. На ньому навіть мій знак стоїть!"

Ігор побіг до продавчині: "Це не ваш човен! Він мій!"
Тато все пояснив здивованій пані.

"Я купила цей човен у хлопців. Давай домовимося. Я продам тобі човен за ту ціну, за яку купила його сама".

Ігор погодився і заплатив за човен, який сам же зробив.
"Мій маленький човнику, тепер ти двічі належиш мені. Перший раз я зробив тебе, а другий - купив”.

А ти також належиш Богові двічі?" - запитав тато.
"Чому двічі?"
"Бог створив людину, але вона потім згрішила і відвернулася від Бога. Тому Ісус помер на хресті і заплатив Своїм життям, щоб ми знову могли належати Богові".

Звідки мені знати, чи належу я Богові двічі?"

“Віруй в Ісуса і подякуй Йому за те, що Він зробив для тебе на хресті. Попроси у Нього пробачення за свої гріхи. Так ти станеш Божим дитям і належатимеш Йому двічі“.